Як спілкуватися з військовими, що перенесли ампутацію кінцівок 

Відважні, красиві, сильні хлопці та дівчата, чоловіки та жінки… Але… Хтось втратив ногу, хтось – лишився руки. Або всього разом.

Про що 

Видихніть! Згадайте два слова: «гідність» і «взаємоповага», вони приберуть перший бар’єр у розмові. А от тепер читайте далі 

Для військових немає табуйованих тем. Вони вміють говорити про тяжкі речі та навряд чи чомусь здивуються. І хоча не всі люди емпатичні, почніть розмову з щирої посмішки. Вона зазвичай відкликається навіть у поранених серцях.

Не уникайте та ставтеся як до звичайної людини. Ми вже навчилися правильно казати – не «інвалід», а людина з інвалідністю. Тепер прийшов час навчитися й ставитися так само.
Не порівнюйте
«А от у мого знайомого було схоже…». Досвід інших людей важливий, але він інший. І через порівняння ми знецінюємо особистий досвід нашого співрозмовника.

Спочатку питайте
Іноді дуже кортить допомогти ветерану чи ветеранці на кріслі колісному подолати пару сходинок. Перш ніж стрімголов кидатися, з’ясуйте, чи не стане ваша допомога недоречною або навіть образливою.


Лекторії доступні на сторінці Куражу в YouTube
youtube.com/@KurazhBazar/videos
