Одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур невід’ємно пов’язане із захистом їх від шкідливих організмів, серед яких мишоподібні гризуни займають особливе місце.
Гризунів (Rodentia) на земній кулі нараховується біля 2500 видів. Серед гризунів найчисленнішою являється родина Мишині (Muridae), до якої відносяться миші, сірі та чорні пацюки.
Мишоподібні — злісні шкідники сільськогосподарських культур та їх врожаю. За сприятливих умов вони можуть розмножуватися у великій кількості на значній території й знижувати врожайність озимих зернових та багаторічних трав від 30 до 70%.
На території України, в усіх регіонах, складаються сприятливі умови для масового розмноження мишоподібних гризунів. Цьому сприяють як сприятливий клімат, так і хороша кормова база, особливо при тривалому збиранні зернових культур, соняшнику, цукрових буряків, кукурудзи, що супроводжується, як правило, великими втратами врожаю.
Після збирання врожаю і обробітку ґрунту, гризуни мігрують на площі зайняті під озимими зерновими багаторічними травами, та озимим ріпаком. Завдяки цьому кількість мишоподібних гризунів на полях в осінній період зростає, активізується процес розмноження, пік якого зазвичай припадає на жовтень-листопад.
Проблема мишоподібних гризунів, здебільшого полівок (нориць) та мишей, істотно загострюється в умовах затяжної осені.
Цьогорічні погодно-кліматичні умови були сприятливими для розмноження мишоподібних гризунів. Сьогодні вони заполонили і орні угіддя і землі не сільськогосподарського призначення.
Вченими встановлено, що коли на 1 га. озимих зернових в жовтні припадає три жилих колоній цих гризунів (по одній парі дорослих полівок у кожній), то за сприятливих погодних і кормових умов протягом зимово-весняного періоду від них і їхнього потомства до червня наступного року може наплодитися до 600 полівок, які здатні цілком знищити урожай.
До того ж, усі види гризунів є носіями та переносниками різних інфекційних захворювань тварин і людини, забруднювачами води, продуктів харчування та фуражу.
На території України найбільш шкідливими представниками ряду мишоподібних гризунів є представники сімейства Хом’якових: полівка звичайна і полівка суспільна, а також сімейства Мишині: миша польова і миша хатня.
Полівка звичайна (нориця звичайна, житник) – невеликих розмірів; довжина тіла мінлива, зазвичай 9-14 см. Вага зазвичай не перевищує 45 г. Хвіст становить 30-40% від довжини тіла — до 49 мм. Забарвлення хутра на спині може варіювати від світло-бурого до темнувато-сіро-бурого іноді з домішкою коричнево-іржавих тонів. Черевце звичайне світліше: брудно-сіре, іноді з жовтувато-охристим нальотом. Хвіст або одноколірний, або слабо двобарвний.
У теплий час полівка звичайна активна в основному у сутінках і вночі, взимку активність цілодобова, але переривиста. Живе сімейними поселеннями що, як правило, складаються з 1-5 споріднених самок і їх потомства 3-4 поколінь. У своїх поселеннях полівки риють складну систему нір і протоптують мережу стежок, які взимку перетворюються на підсніжні ходи. Вони рідко покидають стежини, які дозволяють їм швидше пересуватися і легше орієнтуватися. Глибина нір невелика, всього 20-30 см. Полівки звичайні захищають свою територію від чужих особин свого й інших видів полівок аж до вбивства. У періоди високої чисельності на полях зернових й в інших кормових місцях часто утворюються колонії з декількох сімей.
При необхідності, під час збирання врожаю і оранки полів звичайна полівка може переселятися в інші райони, зокрема в скирди, стоги, в овоче- і зерносховища, іноді в житлові споруди людини. Взимку робить під снігом гнізда, сплетені з сухої трави.
Полівка — типово травоїдний гризун, до раціону якого входить широкий набір кормів. Характерна сезонна зміна раціону. У теплу пору року віддає перевагу зеленим частинам злакових, айстрових і бобових. Взимку обгризає кору чагарників і дерев, зокрема ягідних і плодових; поїдає насіння і підземні частини рослин. Робить харчові запаси, що досягають 3 кг на особину.
Розмножується звичайна полівка протягом всієї теплої пори року – з березня-квітня по вересень-листопад. Взимку зазвичай наступає пауза, але в закритих місцях (стоги, скирти, господарські споруди) за наявності достатнього корму може розмножуватися далі. За один шлюбний сезон самка може принести 2-4 виводки, максимум в середній смузі — 7, на півдні ареалу — до 10. Вагітність триває 16-24 дні. У виводку в середньому 5 дитинчат, хоча їх число може досягати 15. Молоді полівки стають самостійні на 20 день життя. статева зрілість настає на 2 місяці життя. Іноді молоді самки вагітніють вже на 13 день життя і приносять перший виводок в 33 дні.
Середня тривалість життя становить всього 4,5 місяця; до жовтня більшість полівок вмирають, молоді останніх виводків зимують.
Полівка суспільна (громадська, степова) типовий мешканець сухих злакових і злаково-полинових степів і напівпустель, а також культурних земель цих ландшафтів. У деяких місцях зареєстровано розширення області ареалу за рахунок заселення територій уздовж зрошувальних каналів і на зрошуваних землях. На території України поширений в Степовій і південних районах Лісостепової зони.
Гризуни невеликих розмірів: довжина тіла сягає 10-12,5 см. Хвіст становить 25-30% від довжини тіла — до 32 мм.
Забарвлення хутра на спині від світло сірого до темно бурого, Черевце сріблясто-сірого кольору. Хвіст світлий, зазвичай одноколірний.Вид має виражену здатність до риття розгалужених нір,які утворені поверхневими ходами складної будови і значної довжини. Вони можуть займати площу до 10 м2, мати до сорока і більше виходів, до десяти гніздових камер і велике число складів. Літні гніздові камери розташовуються на глибині 20-25 см, зимові – до 0,5 м.Поїдає велику кількість видів культурних і диких трав’янистих рослин, але віддає перевагу головним чином злаковим і бобовим. Обгризає кору чагарників і саджанців дерев. При нестачі вологи може харчуватися комахами і молюсками. В осінній період в раціоні переважає насіння, яке може в значних кількостях запасатися на зиму, в тому числі і зерна хлібних злаків.Розмножується суспільна полівка більшу частину року, з перервою або ослабленням інтенсивності розмноження в холодну пору та на період літньої спеки і посухи; так. За рік народжується 3-5 поколінь, кількість дитинчат від 4 до 18, зазвичай 6-8. Тривалість життя особини невелика і становить 5-6, рідко 8-9 місяців.
Миша польова — назва цієї миші в перекладі з латині — миша-аграрій (Аpodemus agrarius). Сьогодні польова миша в нашому краю – процвітаючий численний далекосхідний вид за досить короткий часовий період розширив свій ареал зі сходу на захід, захопивши всю помірну зону Євразії. Таке розширення ареалу цілком у традиціях мишачого племені, схильного мігрувати з півдня на північ і зі сходу на захід.
Загальна довжина тіла варіюється в межах від 9,6 до 12,5 см. Максимальна довжина хвоста становить 9 см. У цілому, хвіст становить до 70% від загальної довжини тіла. Верхня частина тулуба має сірувато-коричневий колір з іржавим відтінком. Посередині спини тягнеться темна смуга. Нижня частина тулуба має світло-сірий колір.
Польові миші здатні розмножуватися цілий рік. Гнізда влаштовують в норах, а також у траві і чагарниках. Самка дає за річний період 3-5 виводків. Термін вагітності становить 3 тижні. У посліді налічується від 5 до 7 мишенят. За сприятливих погодних умов число виводків досягає 6. Обмежуючими народжуваність факторами є сильні дощі, мерзла грунт і хижаки. Статева зрілість у самців і самок настає у віці 76 днів.
Гризуни даного виду добре стрибають і плавають. Риють нори, в яких зберігають запаси їжі і відпочивають. Нори короткі на невеликій глибині і закінчуються гніздовий камерою. Влітку польова миша веде нічний спосіб життя, а в зимовий час переходить на добовий. У холоди ховається в стогах сіна, на складах, в житлових приміщеннях. Польова миша завжди робить запаси їжі на зиму.
Раціон харчування складається із хлібних злаків, насіння рослин, цибулин, комах і черв’яків. Даний вид вважається одним з основних шкідників сільськогосподарської продукції.
Миша хатня. (також домова або звичайна) – найпоширеніший вид роду мишей (Mus), його типовий вид. Цей невеликий гризун є ймовірно другим за численністю видом ссавців на Землі (після людини). Первинний ареал виду охоплював регіон від Середземномор’я до Китаю, але зараз поширений у всьому світі людьми і живе як супутник людини.
Дрібний довгохвостий гризун. довжина тіла від 6,5 до 9,5 см. Хвіст становить не менше 90% довжини тіла. Вага будинкової миші від 12 до 30 м. У забарвленні переважають темні, буро-сірі тони; черевце від попелясто-сірого до чисто-білого. Пустельні форми світлі, жовтувато-піщані, з чисто білим черевцем.
Хатня миша живе в найрізноманітніших ландшафтах і биотопах. включаючи антропогенні ландшафти. В цілому, вона тісно пов’язана з людьми і часто населяє житлові будинки та господарські споруди.
В кінці літа і восени представники виду масово переселяються в овоче і зерносховища, склади та житлові будинки.
Дальність осінніх міграцій може досягати 3-5 км. Часто вони зимують в лісосмугах, в стогах і скиртах. З приходом весни миші залишають «зимові квартири» і повертаються в природні умови.
Надають перевагу м’яким, помірно зволоженим ґрунтам, в яких риють невеликі, нори: довжиною до 1 м, з гніздовий камерою на глибині 20-30 см і 1-3 входами. Взимку часто поглиблюють нори до 50-60 см. Всередині миші влаштовують підстилку з м’яких рослинних решток. Часто займають нори інших гризунів або використовують для житла природні порожнечі і тріщини в землі.
У природі хатня миша – сутінкові і нічні тварини. Представники виду – типові насіннєїди; кормом їм служить насіння різних диких і культурних рослин. Віддають перевагу насіння злаків. бобових і складноцвітих. У раціон також входять комахи і їх личинки, падло. Зелені частини рослин, в залежності від доступності питної води, можуть становити до 1/3 обсягу споживаного корму. В добу миші необхідно до 3 мл води. При харчуванні виключно сухими кормами і низької відносної вологості повітря (30%) миші гинуть від зневоднення через 15-16 днів.
Хатні миші виживають при температурі від 5 до 40° С. Тривалість життя миші до 4-ох років. У сприятливих умовах, і доброму харчуванню доросла самиця протягом року може вивести до 45 мишенят. За один виводок самка народжує до семи мишенят. Народившись, мишенята харчуються молоком матері. Згодом, самка короткий час приносить мишам їжу, поки вони не стануть самостійними.
У зниженні чисельності мишоподібних гризунів, важливу роль відіграє система запобіжних заходів. Серед них найважливішими є агротехнічні: збирання без втрат врожаю, вчасна і якісна зяблева оранка, які позбавляють гризунів корму та надійного сховища.
Ефективним у боротьбі з гризунами є застосування родентицидів. Восени захист посівів озимини, багаторічних трав від мишоподібних гризунів проводять за наявності в 3-5 жилих колоній на гектар або 25 жилих нір.
Чисельність мишоподібних гризунів визначають методом підрахунку колоній і нір на 1 га, для чого прокладають маршрут уздовж чи по діагоналі угіддя на відстань 1 км, що при ширині поля зору 5+5=10 м становить 1 га. На 100 га поля, що обстежують, охоплюючи маршрут 0,5 га (10х 500 м). Шлях вимірюють кроками; 1 км = 1200 для чоловіків, 1400 – для жінок.
Рухаючись по маршруту, підраховують кількість колоній в полі зору ліворуч і праворуч. Колонії позначають віхами. В місцях найбільшої кількості колоній, в 10 із них, підраховують кількість нір. Наприкінці дня нори в облікових колоніях прикопують і затоптують, а вранці наступного дня підраховують кількість жилих нір у кожній колонії.
При роботі із засобами захисту рослин обов’язково слід дотримуватися діючих Державних санітарних правил «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» ДСП 8.8.1.2.001-98 та правил техніки безпеки.
