Тепла та помірно-волога погода, достатня кормова база стимулюють активне розмноження мишоподібних гризунів. Найбільш заселені в посівах багаторічних трав та сади. Збір врожаю кукурудзи, сої, соняшнику та яблук в садах змусив шкідників поступово мігрувати на розміщені поряд посіви озимих культур.
Серед мишоподібних гризунів найбільш поширеними та шкідливими у посівах сільськогосподарських культур є полівка звичайна. Зустрічаються також миші: хатня, польова, лісова та курганчикова. Ці шкідники харчуються понад 200 видами рослин та характеризуються дуже високою плодючістю. Протягом року самки дають від 3 – 4 до 7 і більше приплодів по 3–8 і більше малят у кожному. За добу вони можуть з’їсти таку кількість корму, що становить 25–40% їхньої маси, а молоді особини ще більше. За наявності 50-60 колоній на 1 га і неправильному або несвоєчасному захисті посівів втрати врожаю зернових можуть становити 35-40%. Харчуючись сходами озимих, гризуни утворюють у посівах «прогалини». В роки ж масового розмноження іноді виникає потреба в пересіві пошкоджених масивів.
Мишоподібні шкідники не лише завдають значних збитків сільськогосподарському виробництву, а є також переносниками багатьох хвороб, небезпечних для людей та свійських тварин – лептоспірозу, псевдотуберкульозу, туляремії та ін.
З настанням холодного періоду гризуни шукають теплих та затишних місць зимівлі, облюбовуючи людські будівлі, овочесховища та скирти соломи й сіна, де протягом осінньо-зимового періоду можуть інтенсивно розмножуватись. Значна частина їх залишається на полі, продовжуюючи харчуватися узимку під снігом сходами озимих зернових. З огляду на характер розмноження і шкідливість гризунів, восени слід постійно проводити обстеження з метою визначення початку заселення посівів та контролю розвитку шкідників.
Заходи з контролю щільності популяцій мишоподібних гризунів поділяють на профілактичні й винищувальні.
Найважливішими профілактичними заходами є агротехнічні: дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами на полях і в місцях резервацій гризунів (у лісосмугах та на узбіччях доріг і зрошувальних каналів), своєчасне й без втрат збирання врожаю, своєчасна та якісна оранка. Усе це позбавляє гризунів кормової бази і надійного сховища. Для захисту складських приміщень, зерносховищ, господарських будівель та приміщень, насамперед, необхідно забезпечити непроникливість у них гризунів і дотримуватись належного санітарного стану.
Якщо ж гризуни з’явились, необхідно вдатись до винищувальних заходів захисту. На невеликих полях, у фермерських господарствах та у приміщеннях їх можна відловлювати механічно, застосовуюючи пастки різних модифікацій. В якості принади застосовують змочені олією шматки хліба та моркви. Встановлюють пастки біля нір та на тропах, якими пересуваються миші й полівки. Час від часу її треба обливати окропом, ретельно провітрювати і змащувати рослинним маслом. Інакше гризуни до неї звикнуть і не підуть на принаду. Якщо використання механічного методу буде недоцільно або неможливо, то слід вдатись до хімічного. За наявності 3-5 і більше жилих колоній на гектарі необхідно застосовувати родентициди. Також є біологічні препарати– зерно, заражене бактеріями мишачого тифу.Застосовуючи родентициди, слід враховувати видовий склад гризунів, пори року, особливого значення надаючи домінуванню виду мишоподібних на кожному полі.
Під час проведення захисних заходів потрібно дотримуватися правил техніки безпеки та керуватися Державними санітарними правилами ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві».
