ЗАХИСТ БДЖІЛ ВІД ОТРУЄНЬ ПЕСТИЦИДАМИ.

Бджоли відіграють важливу роль в сільському господарстві, як запилювачі квіткових рослин.

Отруєння спостерігається у весняно – літній період при масових обробках сільськогосподарських посівів, зазвичай під час цвітіння ріпаку та соняшнику. Хімічний токсикоз – незаразна хвороба дорослих особин бджолиної сім’ї і їх личинок, що викликаються отруєнням бджіл пестицидами, які  застосовуються для контролю розвитку і розповсюдження шкідливих для сільського та лісового господарства комах рослин, грибів тощо. Найбільш небезпечні для бджіл інсектициди. Так за даними науковців, у 95 % випадках хімічний токсикоз викликають саме ці речовини, 4 % — гербіциди і 1 % інші препарати. Пестициди проникають в організм бджіл з кормом, водою, при безпосередньому контакті з пестицидами та фумігації. Було встановлено загибель бджіл від діючих речовин, таких як: дифлюнікан, альфа – циперметрин, лямбда – цигалотрин, ацетохлор, трибенурон – метил, флудіоксоніл, імідоклоприд, ацетаміприд, хлорпірифос, циперметрин, диметоат, дельтаметрин, біфентрин та інші.

Найнебезпечнішими для бджіл являються комбіновані пестициди. Мед отриманий з обробленої пестицидами культури, містить їх залишки, що знижує харчові та лікувальні властивості цього цінного продукту . Цей мед  є джерелом отруєння бджолиного розплоду, що також негативно впливає на життєздатність та продуктивність бджолосімей і пасіки в цілому.

У більшості випадків токсикація бджіл відбувається через:

  • несвоєчасну інформацію бджолярів про час, місце та характер хімічного обробітку;
  • порушенням правил застосування пестицидів;
  • проведення обробок вдень під час масового льоту бджіл;
  • обробки в період цвітіння або наявності серед оброблюваних рослин квітучих бур’янів — хороших медоносів і пильценосів;
  • близькості оброблюваних територій до масивів квітучих ентомофільних рослин, що загрожує небезпекою зносу отрутохімікатів на них;
  • використання небезпечних для бджіл препаратів;
  • авіаційні обробки;
  • проведення обприскування при підвищеній силі вітру більше 5 м/с ( при цьому виникає знос препарату до зони інтенсивного льоту бджіл або безпосередньо на територію пасіки).

В значній мірі загибель бджіл залежить також від кліматичних умов (температура і вологість повітря, сила вітру). З огляду на ці фактори, можна зробити висновок, що охорона бджіл від отруєння хімікатами при захисті рослин від шкідників, хвороб і бур’янів представляє собою комплекс організаційних, агротехнічних і спеціальних заходів.

          Застосування хімічних засобів захисту рослин регламентується: Законом України «Про захист рослин», Законом України «Про пестициди і агрохімікати», Державними санітарними правилами ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» та пункту 7 «Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб та отруєнь бджіл» Затверджено Наказом Головного державного  інспектора ветеринарної медицини від 30.01.2001 р. N 9 відповідно до яких адміністрація господарства зобов’язана завчасно, але не менше чим за 3 доби до початку проведення  кожної хімічної обробки, сповіщати населення, власників суміжних сільськогосподарських угідь та об’єктів про місця, строки і методи застосування пестицидів у радіусі до 7 км. У період проведення таких робіт у радіусі 200 м від меж ділянок, що обробляються, повинні бути встановлені попереджувальні написи. Попередження дає змогу пасічникам вибрати оптимальні методи збереження бджолосімей.

Після отримання повідомлення про майбутню хімічну обробку бджоляр повинен:

  • вивести пасіку в безпечне місце;
  • ізолювати виліт бджіл у вуликах (або кочівлі) або прибрати бджолині сімї в зимівник.

Термін ізоляції бджолиних сімей залежить від ступеня токсичності та періоду збереження активності пестицидів на рослинах

При використанні пестицидів 1 – го класу небезпечності спостерігається загибель понад 20% бджіл, при використанні – 2- го класу (середньонебезпечні) – загибель відмічається від 5 до 20% , 3- го класу  — 1-5 %, 4 – го класу практично небезпечні для бджіл пестициди.

Згідно екологічних регламентів прикордонно – захисна зона:

— при використанні пестицидів 1 –го класу для бджіл – 4 км, обмеження вильоту – 4-5 діб;

— при використанні 2-го класу – 3-4 км, обмеження вильоту – 2-3 доби;

— 3- го класу – прикордонна захисна зона – 2-3 км, обмеження вильоту – 1-2 доби;

— 4- го класу – не менше 1-2 км та обмеження вильоту – 6-12 год.

Термін ізоляції збільшується на 1-2 дні при знижені температури та підвищення вологості повітря.

Для запобігання занесенню в вулик квіткового пилку зібраного з оброблених пестицидами рослин, рекомендується використовувати пилковловлювачі. Відбір пилку не порушує льотну активність бджіл, але разом з тим попереджає їх отруєння.

 

Профілактика отруєнь

Профілактика отруєнь бджіл базується на беззаперечному дотриманні вимог ст. 30 Закону України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 N 1492-III, суворому дотриманні регламентацій застосування в навколишньому середовищі токсичних для бджіл речовин.

Власників пасік оповіщають за три доби до хімобробок з зазначенням застосовуваного отрутохімікату, місця (у радіусі 7 км), часу і способу проведення обробки. Указують час ізоляції бджіл.

Обробки проводять у період відсутності льоту бджіл у ранкові до 10 год або вечірні — з 18 годин. Не допускають обробку квітучих медоносів і пилконосів під час масового льоту бджіл.

На період обробки бджоляру необхідно вивезти пасіку в безпечне місце або ізолювати бджіл у вуликах на термін, передбачений обмеженнями при застосуванні отрутохімікату.

При ізоляції бджіл у вуликах гнізда розширюють до повного комплекту рамок або ставлять магазини. На двокорпусні або багатокорпусні вулики, у залежності від сили сімей, ставлять другі корпуси з половинною кількістю рамок, зверху надягають раму з металевою сіткою (розмір вічка 2,5 х 2,5 або 3 х 3 мм), сітку накривають полотнянкою і, якщо потрібно, кладуть подушку. У день обробки рано-вранці, до початку льоту бджіл, льотки щільно закривають, знімають з сітки утеплення. У жарку безвітряну погоду під кришку підкладають рейки завтовшки 1 — 2 см. У вулик дають воду в стільниках, годівницях або напувалках. На ніч льотки відчиняють.

У випадку застосування пестицидів в умовах закритого ґрунту обробки проводять увечері після закінчення льоту бджіл або ізолюють бджіл у вуликах на термін, передбачений обмеженнями при застосуванні отрутохімікату.

Враховуючи токсичність всіх пестицидів для бджіл, обприскування сільськогосподарських культур, які є медоносами, потрібно проводити у фазу бутонізації до цвітіння (в ранкові та вечірні години). Обробки інсектицидами в садах, на посівах ріпаку та інших медоносних культур в період цвітіння не проводити. Працівники, які працюють з пестицидами і агрохімікатами, повинні пройти медичний огляд і мати допуск і посвідчення до робіт з пестицидами і агрохімікатами. Порушення законодавства про захист рослин тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність передбачену ст.21 Закону України «Про захист рослин», ст. 38 Закону України «Про бджільництво» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провина за отруєння бджіл не може лежати лише на замовникові хімобробок, значну відповідальність також несуть і власники пасік.

Так відповідно до Закон України «Про бджільництво»:

  • пасіки підлягають обовязковій реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцем знаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах;
  • перевезення (кочівля) бджіл на медозбор і запилення здійснюється на підставі ветеринарно – санітарних правил, згідно з якими фізичні та юридичні особи повинні розміщувати пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування;
  • розміщення пасік на земельних ділянках інших власників або користувачів здійснюється за їх згодою.

Якщо відбулося отруєння комах, потрібно скласти Акт про передбачуване отруєння бджіл. Для складання Акту проводять комесійне обстеження пасіки.

До складу комісії повинні входити:

  • ветеринарний лікар району або господарства де сталося отруєння;
  • представники господарства;
  • представники сільської, селищної, міської ради або територіальної громади;
  • представники Держпродспоживслужби у сфері ветеринарного надзору та захисту рослин.

В Акті повинна міститися інформація:

  • кількість бджолиний сімей на пасіці;
  • відомості про технології утримання бджіл;
  • санітарний стан бджолиних сімей до отруєння;
  • яким препаратом та у які строки проводилися обробки;
  • фаза розвитку рослин;
  • наявність квітучих медоносних бур’янів у радіусі 5-7 км від місця знаходження пасіки;
  • хто і коли повідомив бджоляра про майбутній хімічний обробіток;
  • інформація про домовленість та згоду розміщення вуликів на полях сільгосптоваровиробника;
  • характер загибелі бджіл (одиничність, масовість, ознаки отруєння);
  • сила сімей після отруєння та інші необхідні відомості.

Законодавчу силу при визначені причини загибелі бджіл має лабораторна діагностика, яка проводиться з відібраних від бджолиних сімей проб та встановлює в них залишки отрутохімікатів. Відбір і пересилку проб патологічного матеріалу для лабораторного дослідження здійснюють відповідно до існуючих вимог. Для лабораторного дослідження відбирають не менше 500 бджіл у скляний чистий посуд; 100 гр. меду; шматок стільника 15*15 з пергою, а також будь – який інший матеріал з бджолиних сімей.

Разом з пробами у лабораторію направляють Акт та супровідний лист, в якому вказують на який пестицид необхідно провести дослідження.

Лише при співпраці пасічників та сільгосптоваровиробників можна уникнути загибель бджіл та отримати пасічниками – меду, господарями – врожаю.

СПІВПРАЦЯ ЗАПОРУКА УСПІХУ!